ІНТЕРВʼЮ З УЧАСНИКОМ ФОНДУ, РОМАНОМ ЛОБАЄМ "ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В ФОНДІ"

Перезапуск фонду “Охматдит – здорове дитинство”, порозуміння з МОЗ та початок відновлення лікарні після ракетного удару 8 липня 2024

На запитання, які вже довгі місяці хвилюють українську громадськість, відповідає Роман Лобай, член Правління благодійної організації «Благодійний фонд “Охматдит – здорове дитинство”». Роман також є підприємцем, волонтером та Президентом Фонду Львівського Охматдиту.

– Романе, ви увійшли до  Фонду, аби зрозуміти, що там відбувається насправді. Маю на увазі скандал навколо зібраних коштів та тендеру. Якою ви бачите ситуацію тепер, через майже пів року роботи в Києві?

– Звичайно, для мене це новий досвід. Мені подобається робити цікаві та масштабні проєкти. А відновлення такої лікарні, як Охматдит — це виклик. Перше, з чим ми стикнулися — це відсутність документації по роботах, які треба було робити після атаки. І, думаю, тоді ніхто точно не знав, скільки потрібно грошей на відновлення. Запитань було більше, ніж відповідей. І це спричинило певну кризу. Зокрема, інформаційну.

У листопаді 2024 року, коли я прийшов, ми почали вирішувати питання, які назбиралися. І станом на сьогодні ми вже дійшли до багатьох речей. Головне з них — порозуміння з лікарнею та МОЗ у вибудовуванні комунікації й розумінні, як маємо рухатися далі. І це нам вдалося.

– Чи був у вас до цього подібний антикризовий досвід у благодійній, та ще й медичній сфері?

– Мене завжди тягнуло до медицини. Навіть пробував вступити до Львівського медичного університету, але життя склалося так, що я почав допомагати медустановам через управління благодійними фондами. Цей досвід склався завдяки економічній освіті, будівельному бізнесу та розумінню реконструкції і реставрації.

Один з перших проєктів я реалізував ще у 2010 році в львівській дитячій лікарні «Охматдит», коли допоміг створити операційну для нового тоді напряму — малоінвазивної дитячої хірургії. Доктор Андрій Дворакевич привіз обладнання зі США, але не було відповідного залу. Я допоміг з ремонтом і підготовкою приміщення. Сьогодні там проводять унікальні операції.

Пізніше я продовжив допомагати різним лікарням — і дитячим, і дорослим. Частину ремонтів зробив власним коштом. Маю контакти з багатьма фондами, які допомагають лікарням, і намагаюся залучати благодійників.

Десять років тому ви стали першим головою опікунської ради Фонду Львівської лікарні “Охматдит”. І того ж року було засновано благодійний фонд “Здорові діти”, завданням якого є допомога цієї лікарні. Які виклики стояли перед вами тоді?

- Як у кожному благодійному фонді, у нас була мета — допомога лікарні у розвитку, відновленні технічної бази. Для цього ми створили Раду фонду, крок за кроком рухались у цьому напрямку, щоб залучати кошти, гранти, технічну допомогу для реалізації певних проєктів лікарні. Ми працюємо й сьогодні. Адже фонд — це інструмент допомоги установі.

- Благодійність у медичній сфері: як вона розвивалася протягом цих років?

 - Загалом, співпраця з лікарнями досить складна. Зокрема, через те, що вищі посади в лікарнях є політичними, складно налагодити чисту і відкриту співпрацю. На жаль, в Україні медична сфера подекуди досить закрита, є моменти корупції, зовнішнього впливу, які ми намагаємося долати. Іноді не головні лікарі вирішують, як має розвиватися лікарня і впроваджувати своє бачення, а їм кажуть, що й як вони мають робити. Тендери, переможці тендерів — це дуже велика проблема сьогодення. Ми можемо про неї не говорити, але вона насправді є.

– Чи не боялися ви зануритися в інформаційний хаос і долати зневіру в роботі Фонду київської лікарні?

– Те, що було — вже було. Після скандалу довкола тендеру було багато особистих образ. Це блокувало конструктив. Була недовіра — і з боку лікарні, і з боку МОЗ. Їм було простіше «не помічати» фонд. Але зараз конфлікти врегульовані, хоча ще тривають деякі судові процеси. Ми відновили комунікацію з міністром та лікарнею, бо довели, що ми готові й відкриті до співпраці. Думаю, всі зрозуміли: у нас одна мета — відновити лікарню на кошти, які зібрали українці.

– У чому головна проблема була з передачею коштів та чому вона викликала такий суспільний резонанс?

– Давайте спочатку. Фонд «Охматдит – здорове дитинство» отримав велику допомогу від людей, які довіряють фонду. Ми несемо за них моральну та кримінальну відповідальність. Перш за все — перед благодійниками. Перед дітьми. Тому маємо знати, куди піде кожна копійка, аби потім звітувати про це.  Звітність — це форма поваги.

Фонд є гарантом, контролером та координатором у процесі відновлення лікарні. Ми відповідальні за те, щоб гроші не «розчинилися» без результату. А проста передача коштів без дотримання відповідних процедур — це зняття з себе відповідальності та банальний злочин. Цього не буде. Це захищено законодавством. За законом без цільового призначення, без конкретних підтверджуючих документів, тендерів, ми не можемо переказувати ці кошти будь-куди. Ми постійно писали гарантійні листи про це як до лікарні, так і до  МОЗ, починаючи з серпня 2024.  Для таких платформ як UNITED24 можуть бути передбачені спрощені процедури, що дозволяють оперативно спрямовувати кошти на потреби держави.  Наш фонд цього робити не має права.

На рахунках зараз більше 400 мільйонів гривень. Ці кошти залишаються недоторканими. Ми можемо підтвердити це відповідними виписками з банку. Вони чекають моменту, коли лікарня буде мати готову документацію, щоб можна було почати процес оголошення тендеру і використання цих коштів на відновлення.

– Як виглядає ситуація зараз?

– Ми долучені до зустрічей у лікарні, де обговорюється проєкт відновлення та методи фінансування. Як я вже сказав — всі кошти збережені на рахунках фонду. Ми готові до відновлення. Чекаємо тільки документацію, яка дозволить запустити процес. Для мене надзвичайно важливо, щоб кошти, які довірили українці, були використані прозоро і виключно на благодійність.

Як ви знаєте, відбулась зустріч з донорами та журналістами керівництва МОЗ, лікарні, Ради з контролю за відновленням зруйнованих (пошкоджених) будівель, а також був присутній  інженер-консультант служби замовника -  компанії “Ептіса Сервісіос де Індженерія, С.Л.”. Заступник міністра охорони здоров’я України Едем Адаманов тоді повідомив, що попередня вартість відновлення пошкодженого ракетною атакою нового корпусу НДСЛ “Охматдит” — 396 млн грн.  Точну кошторисну вартість ми дізнаємось після проходження державної експертизи. А далі відбудеться пошук виконавця робіт через Prozorro за всіма нормами законодавства.

– Як би ви вибудували процес, якби долучились до роботи фонду в 2024 році?

– Документальна частина на відновлення лікарні була відсутня — це треба чітко розуміти. Щоб відновлювати медичний заклад після такого удару, спершу треба провести дослідження. Потім — проєктні роботи, а тоді — виконання і оголошення тендеру.

У нас багато людей не розуміють, що неможливо провести великі відновлювальні роботи без досліджень. Особливо — в таких масштабах. У постраждалих будівлях були речі, які легко побачити і оцінити. Але були й такі, які слід ґрунтовно дослідити.

Тому, щоб правильно оголосити тендер і скласти технічне завдання, треба спершу провести низку дій — дослідження і розробку проєктної документації.

Звичайно, можна локально щось вирішувати: замінити вікна чи провести роботи для збереження. Але якісної реконструкції неможливо зробити без проєктної документації.

Очевидно, що лікарня і Фонд за кілька днів не могли підготувати повну документацію для реалізації проєкту. Тому я не ліз би поперед батька в пекло і не починав тендер.

Я увійшов у Фонд з чітким розумінням: хочу вкласти свій досвід і допомогти вийти з кризової ситуації. На сьогодні я — комунікатор, який відновлює зв’язки і дивиться на процеси з професійної точки зору: як будівельник, як економіст і як людина з досвідом управління фондами.

Зараз у фонді зібралася хороша команда — професійна, здатна реалізувати цей проєкт. Ми оновили кістяк фонду. Зараз у нас стабільних п’ять членів, ми часто спілкуємося, будуємо стратегічні плани розвитку.

– Чи є у вас дорожня карта вирішення кризи і переходу до відновлення лікарні?

– Ми готові вступати в комунікацію і виконувати ті технічні завдання, які буде ставити лікарня. Ми готові бути максимально прозорими у використанні коштів і звітувати. Керівництво лікарні і представники МОЗ розуміють нашу позицію. Нас запитали, чи готові ми оплачувати все необхідне для лікарні обладнання? Наша відповідь однозначна — так! Тільки дайте свої запити,  ми їх розглянемо і, якщо кошти наших благодійників погоджено під ці витрати, ми будемо це фінансувати. Певні кроки вже робляться.

Зокрема, під час нещодавньої зустрічі в лікарні заступник міністра МОЗ Едем Адаманов повідомив, що вже визначений переможець у тендері на розробку проєктної документації для відновлення трансформаторної підстанції. Витрати на це покриє бюджет. Фонд долучиться до робіт через 2–3 місяці.

- Ваша співпраця з “The Humanity Funds”. На якому етапі ви зараз? Розкажіть про вашу ініціативу щодо залучення спеціалістів із Університету фізичної культури. Як на кафедрі сприйняли вашу ідею?

 - Я є викладачем Університету фізичної культури у Львові. Власне на кафедрі фізичної терапії маю комунікацію з іншими спеціалістами у сфері реабілітації. Відповідно, коли була зустріч напередодні Великодня з представниками “The Humanity Funds”, які фінансували реконструкцію басейну для реабілітації дітей, ми обговорили подальшу співпрацю. Американський фонд дуже зацікавлений продовжувати допомогу. Обговорили, яких спеціалістів варто залучати для якісної реабілітації — зокрема, реабілітологів.

Я запропонував ідею об’єднання кафедри фізичної терапії Національного університету фізичної культури в Києві та лікарні. Мав розмову з завідувачем кафедри. Цю ідею сприйняли з радістю. Ми домовились, що університет і лікарня можуть навіть налагодити формат дуальної освіти для студентів. Тобто, студенти можуть бути залучені до роботи в цьому басейні. Думаю, це буде хороший проєкт як для студентів — для напрацювання практичних навичок, так і для дітей, які цього потребують.

- Які ще напрями у своїй роботі ви б хотіли для себе розпочати й довести до запуску?

- Я зараз здебільшого займаюсь питаннями, пов’язаними з реабілітацією. Для мене є два ключові напрямки — реабілітація військових, чим займаюсь багато років, та діти — наше майбутнє. Ми маємо зробити все можливе для них. Ще хотілося б мати якісні освітні проєкти і для дітей, і для підлітків, які будуть будувати ту державу, за яку ми зараз боремось.

- З вашого досвіду та спостережень: чому меценати підтримують наші благодійні проєкти саме зараз, під час гарячої фази війни?

 - Гадаю, тому що люди вірять в Україну, вірять у її потенціал і мають бажання його реалізовувати. Реалізовувати себе — через допомогу іншим.